Тобі треба було як Ждановичу, і гонку організував, і виграв її сам.
А ща розпишу детально про свій "Тур де Матрас", або як лінивий нехудий інженер іздив Король Гір 2012.
Почалось для мене все в середу, колега з Рівного, який їде гонку, до Сянок добрався поїздом, потім рішив доїхати на веліку до Уюта в Оноківцях. По дорозі йому стало погану, позвонив мені, я поїхав, евакуював його з жінкою. По дорозі 2 бачив Пашу на веліку, мене задавила жаба, бо на велік з прошлого понеділка часу нема
.
В четвер трохи покаталися вечером зі знайомим по трасі етапу ЛКУ по КК на Шахті, я впав, трохи побив праву ногу. В пятницю арбайтен весь день, велік стоїть грязний, як поїду - не знаю. В голові літають шальні мислі щоб забити на КГ і сидіти дома. Але особливих поводів не їхати не було, трохи зеленувата нога з внутрішньої сторони вище коліна не причина
.
З ранку підйом, кидаю все шо реба в машину ходь як і лечу на старт, беру номерок, магнітик, два талончики на сувеніри, підписую папірця шо я дійсно псіх, і якшо через свою дурну голову на трасі поб'юся, претензій до організаторів не буде (в це час за спиною стартують ті, хо ваще псіхи і їдуть 2 кола, тому розумію що зараз час 9:30, у мене старт в 11, а роботи ще мнооогооо). Зразу купив майку і кружку по 20 грн, думав шо потім вибору не буде, і йду приводити велік до порядку.
Взяв відро, пішов до річки, вклався на берегу, і начав відмивати грязюку, яка 2 тижні на веліку провела і присохла неслабо. Пара відер води, енергійні руки щіткою, пара матюків (до старту часу все менше), і вуаля, велік чистий. Тільки цеп скрипить і місцями погано згинається...
Біжу до машини, кидаю все хоч як на землю, притуляю велік, стелю тряпку під цеп, беру перчатки і починаю знімати цеп, шоб відмити її в керосіні (дома було півбутилки, взяв з собою) Довго мучаюсь, замочок КМС не хоче піддаватися, ще трохи матюків і пішло.
Зняв цеп, в бутилку її з керосіном, трясу, вдаючи шо граю на маракасах. Трясу, ще трясу, ще трясу.... керосін зразу стає чорний, ще трясу.. Думаю досить. Розрізаю бутилку, витягую цеп, вибираю і розумію що вже трохи ліпше, але піску в лінках ще повно.. та е-мае... керосіну чистого більше нема, профільтрувати старий нема ні через що, ні у що. Фігня, біжу в бар, біля якого машина, прошу півлітровий пластиковий стаканчик, накриваю його тряпкою з мікрофібри, птихеньку зливаю керосін. Капец, в бутилці, в якій я тряс пску повно, можна стройку начинати, у тряпку яка фільтром працювала даже не дивлюся. Нахожу в машині пусту бутилку з мінералки, заливаю керосін зі стакана в бутилку, туди цеп і опять маракаси. Добряче потряс, ріжу бутилку, потихеньку витягаю цеп, бачу що вже терпимо, але пісок в лінках ще є. Бутилки в машині закінчились, знову біжу в бар, прошу пусту бутилку. Знову дають, але вже криво дивляться. Знову фільтрую, зливаю в бутилку, цеп туди, маракаси трясь-трясь... Бутилку розрізаю, цеп витягую, о, вже нормально, всюди згинається, не хрустить... Від душі протираю цеп від керосину вафельним полотенцем, рядом труться якісь велосипедисти, прошу одного з них допомогти - даю йому балончик з змазкою-спреем, сам держу цеп за 1 кінець високо, шоб цеп знову в пісок не вимазалась. Хлопчина бризкає цеп змазкою, але виходить в нього поганенько. Потім розумію, що туплю, беру сам одною рукою цеп посередині, другою змазку, змазую цеп, тряпкою висушую цеп. щоб забрати лишню змазку. Дівчина на поляні уже во всю рахує хвилини до старту, а я ще тут вожусь, а ще зібрати це все...
Судорожно збираюсь, тряпки просто кидаю в рюкзак, рюкзак в машину, бутилки і стакан в мусор, перевіряю підседільну сумку і розумію що не бачу телефона.. руки трясуться, шукаю.. Мимо проходить один з огрів, питається чи я іду, кажу шо їду, тільки телефон не можу знайти.. Звоним на нього з його телефона, чути звонок, йду на звук і нахожу телефон... Правильно, в підседільній сумці (знову куча матюків в голові). Все, вроді зібрався, треба закрити машину.. Ключі, Б%:%№;Ь, де ключі від машини? Валяються радом на гравії непримітно.. Тьху. Все, закрив, лечу на поляну, ще треба підфляжник 1 докупити, 2 фляги, нутренда, шоб не здохнути від голоду, насос. Підфляжника такого як у мене чорного вже є нема, тільки сірий. Фіг з ним з феншуєм, давайте сірий.. Насос, тримач до нього під підфляжник іде.. бистро-бистро-бистро.. Трясущимися руками пробую закрутити болти, фіг, мультітул там не поміщаєтся ні фіга, добрий дядя з велогранду десь достав супершестигранник, шоб під углом крутило, закрутили.. Проділи ліпучку, шоб насос по дорозі не згубити, секунди тікають, провожаю поглядом свою категорію, яка з радісними криками їде з старту... Фляжка є лише одна, і то не тримається в моєму підфляжнику, ладно, розберемся...
Нутренд, їсти, палатка рядом, біжу - на столі вже мало що є, а шо мені треба я вообще не розумію. Дівчина яка їх продає, стоїть на старті, шось там робить, зараз буде старт дитячої категорії, якийся дядка бігає питає шо я хочу, беру з того шо є і шо було намальовано на карті, біжим до тої дівчини... Вона по памяті рахує гроші, 86 грн маю дати, даю 100, здачі нема, дає мені 20, каже шоб потім 6 заніс (забув, мені стидно), питається чого я не поїхав - кажу вже їду... Стартую, на в'їзді на асфальт забігаю в бар, питаю чи є мінералка в літрових бутилках, нема, ніфіга літрового нема, тільки соки, в квадратних картонних упаковках (дуже хотів матюкатись). Вспомнили, шо є живчик негазований, договорити шо за живчик я їм не дав, кажу - тащіть. Беру 2 бутилки, розраховуватись - ціну не знають, починають кудись двонити, щоб ціну взнати.. Б:%;:%;%Ь.... Ричу - беріть скільки надо, тільки бистро, віддаю 18 грн за живчик і, слава Б-гу, накінець іду на дистанцію, під відрахунок старту для дітей...